Така учениця – мрія кожного педагога. Старанна, уважна, вихована, тактовна, спрагла до знань – про Маріямі Цирекідзе можна почути тільки позитивні відгуки. Талановита грузинська дівчинка закінчила свій перший навчальний рік у Рівненській ЗОШ № 24. І за цей час змогла досягнути значних успіхів у навчанні та стати однією з кращих учениць у класі.

Ось уже два роки як МаріяміЦирекідзе разом із батьками живе поблизу Рівного, у дачному масиві на околиці Городища. До першого класу 24-ї школи дівчинка прийшла із запізненням, з 23 вересня, адже батьки до ­останнього думали, що донька ­навчатиметься в Грузії. Утім, обставини склались по-іншому. Втрачені дні навчання здібна ­Маріямі у рівненській школі змогла надолужити дуже швидко.

У класі її кличуть на український манер Марійкою. Вчителька початкових класів Мирослава Царук натішитися не може своєю ученицею. За підсумками цього навчального року Марійка – серед кращих. Вона на високому рівні оволоділа технікою читання, переписує тексти, дотримуючись правил калі­графії, гарно пише диктанти, успішно засвоїла навчальний матеріал із математики. А все тому, що маленька грузинка – одна з небагатьох дітей, які мають бажання вчитися. І робить вона це не для батьків, вчителя чи ще когось, а для себе. Це, очевидно, найголовніша причина її успіхів у навчанні.

– Марійка вбирає в себе всю інформацію, наче губка, – розповідає Миро­слава Володимирів­на. – Вона просто спрагла до навчання. Я їй давала завдання вчити і сприймати матеріал, а потім пояснювати його вдома батькам. «Ти маєш бути вчителем для своїх батьків», казала я їй. Безперечно, Марійці важче, ніж іншим дітям, адже її батьки не можуть допомогти їй з уроками.

Однак це, очевидно, не є для учениці великою перешкодою. Бо коли Маріямі прийшла у перший клас, то українською володіла на базовому рівні. У спілкуванні з іншими дітьми часто використовувала російські слова. Особливо важко було Марійці з особовими займенниками: на хлопчика казала «вона», а на дівчинку – «він». Але нині учениця не плутається у словах і чудово розмовляє укра­їнською.

– Нерідко Ма­рійці доводилось бути в ролі перекладача між мною та її батьками, – продовжує вчителька. – Бо ж батьки українською практично не розмовляють, хоча тато її розуміє. Вдома сім’я спілкується між собою грузинською. Відтак дівчинці не вистачає україномовного середовища. Незважаючи на це, вона успішно вивчає українську мову.

Сама ж Маріямі зізнається, що улюбленим предметом у школі є трудове навчання.

– А ще я люблю читати. Мені це легко дається, – додає вона.

Слова доньки підтверджує і мама, Шорена. Каже, вдома та і собі читає, й інших залучає:

– Інколи я вже така втомлена, хочу відпочити, а Марі ходить по хаті і каже, щоб я слухала, як вона читає, бо вчителька дала таке завдання. Вона любить свою вчительку, мабуть, тому і вчитися любить.

Маріямі – приклад для інших діток. Вона гарно читає – усвідомлено і з інтонацією. Намагається навіть наслідувати в цьому вчительку.

– Марійка здається звичайною дівчинкою, але для мене вона – незвичайна. Марійка – дуже здібне і талановите дитя. Мені подобається її прагнення до знань і навчання. Таких учнів кожен вчитель хоче мати якнайбільше, – зізнається пані Мирослава.

Ольга АНДРІЄВСЬКА

Надруковано за матеріалами газети "7 днів" http://7d.rv.ua